Індія - Географія - Великі роботи - Каталог файлів - Інформаційно-розважальний портал школярів, студентів
Нд, 11-Груд-2016, 12:01
Учимсь учитись
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 270
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гості: 1
Користувачі: 0
 Каталог файлів
Головна » Файли » Великі роботи » Географія

Індія
[ Викачати з сервера (34.5Kb) ] 31-Трав-2008, 11:55
Територія Індії складає 3.28 млн. кв. км. Вона має кордони з Афга-ністаном, Пакістаном, Бангладеш, Бірмою, Китайською Народною Респуб-лікою, Непалом і Бутаном; має морський кордон з Шрі-Ланкою.
Клімат - тропічно-мусонний. Є чотири кліматичних періоди - зи-мовий (січень - лютий), коли температура повітря в більшості внутрішніх районів країни складає від +5 С (вночі) до +25 С (вдень); літній (березень-травень), з температурою повітря від +25 С (вночі) до +45 С (вдень); сезон дощів (мусонів) (червень-вересень) з рясними, звичайно нетривалими до-щами, максимальною температурою повітря +30-35 С і відносною вологіс-тю більше 90%; післямусонний період (жовтень-грудень), коли вологість знижується, а максимальна температура не перевищує +35 С. Клімат узбе-режжя (Бомбей, Мадрас, Калькутта) відрізняється від клімату внутрішніх районів країни і характеризується більш стабільною температурою повітря на протязі всього року (25-35 С) і високою вологістю. В предгір`ї Гімалаїв клімат більш прохолодний і максимальна температура складає влітку +30 С, взимку-+10 С. Індія має багатий тваринний та рослинний світ, однак процес урбанізації негативно відбивається на проблемах його збереження.
Населення Індії - більше 800 млн. чоловік. Середня щільність – близько 220 чол. На кв. км. Щорічний приріст – 2.2%. Грамотність – 36.2%. Близько 80% населення проживає в сільській місцевості. Середня тривалість життя – 58 років.
Індія – федеративна республіка, багатонаціональна держава. Най-більш поширеними мовами є хінді, урду, бенгалі, маратхі, телугу, таміл та інші. Державні мови – хінді та англійська, яка має, на відміну від хінді, за-стосування в усіх районах країни. 83% населення сповідують індуїзм, 11 – іслам, є християни (2.5%), сікхи (2.%), буддисти (0.7%) та інші.
Вищій орган законодавчої влади в Індії – парламент, що склада-ється з двох палат: верхньої – Ради штатів (244 місця) та нижньої – Народ-ної палати (542). Вибори в парламент проводяться раз в 5 років на основі за-гального виборчого права.
В адміністративному відношенні Індія поділена на 25 штатів та 7 союзних територій, які, в свою чергу, поділені на більше ніж 400 районів (дистриктів). Столиця - Делі (7.5 млн. чол.). В країні налічується більше 15 міст з населенням понад 1 млн. чол. Найбільші міста – Калькутта (10 млн. чол.), Бомбей (10 млн. чол.), Мадрас (5.3 млн. чол.).
За загальним об’ємом валового національного продукту (ВНП) Ін-дія входить до числа провідних країн світу, займає перше місце серед країн, що розвиваються, за видобутком вугілля, виробництвом мінеральних доб-рив, бавовняних тканин, тваринної та рослинної олії, рису, молока, чаю; друге – по виробництву електроенергії та видобутку залізної руди, вироб-ництву цукру; третє – по виплавці сталі та видобутку марганцевої руди.
В той же час об’єм ВНП Індії у розрахунку на душу населення не перевищує 300 доларів США, що є одним з самих низьких показників в сві-ті. Близько 40% населення живе нижче офіційного рівня бідності: ці люди не є споживачами продукції сучасної промисловості і задовольняються за-безпеченням самих елементарних життєвих потреб. За існуючими даними, постійний попит на предмети споживання фабричного виготовлення, а та-кож на житло та різні види послуг пред’являють не більше 100-150 млн. чол., що різко обмежує розміри внутрішнього ринку та можливості розвитку сучасних галузей промисловості.
Незавершеність земельних реформ стримує можливості росту сільськогосподарського виробництва, від якого залежить життя близько 80% населення країни. Сільське господарство продовжує вважатися неперс-пективною сферою вкладання капіталу, а процес його механізації обмеже-ний кількома найбільш розвинутими районами, де не вистачає найманої ро-бітничої сили. Створені практично всі галузі сучасної промисловості, однак доля промисловості в виробництві ВВП Індії не перевищує 25%, а в загаль-ній зайнятості населення вона складає трохи більше 11%.
В країні налічується близько 100 тис. підприємств, основна части-на яких представляє з себе дрібні майстерні та фабрики. На підприємства з числом зайнятих менше 50 чол., що утворюють так званий дрібномасштаб-ний сектор, припадає понад ¾ загальної кількості підприємств та 45% зага-льного об’єму випуску продукції індійської промисловості.
В останні роки відбулися суттєві здвиги в розвитку паливно-енергетичних галузей – електроенергетики, нафтової та вугільної промисло-вості. Нарівні з цим велике значення в планах економічного росту Індії від-водиться розширенню і модернізації машинобудівної бази промисловості країни. На основі ліцензій та технологій компаній Заходу індійське маши-нобудування освоїло виробництво великовантажних грузовиків та легкових автомобілей, практично всієї номенклатури електротехнічної промисловос-ті, обладнання для металургійної, нафтової, вугільної, хімічної, цементної промисловості, дизельних моторів та газогенераторів, гаражного та контор-ського обладнання, обладнання для легкої та харчової промисловості, нау-ково-вимірювальних приборів та інструментів, різних споживчих товарів.
Особлива увага в останні роки приділяється розвитку найсучасні-ших галузей і виробництв, в першу чергу електронної промисловості. В наш час виробляється широкий спектр електронного обладнання та споживчих товарів, включаючи персональні комп’ютери, теле- та відеоапаратуру, мік-росхеми та електронні компоненти.
Суттєвого розвитку в Індії набули й такі галузі сучасної промисло-вості, як хімічна, фармацевтична, резинотехнічна, целюлозно-паперова, тек-стильна та харчова, виробництво виробів з металу та косметики, взуття та одягу.
Відносно невелика роль сучасних галузей економіки в забезпечен-ні зайнятості населення і збереженні високих темпів росту населення при-зводять до значного збільшення армії безробітних, число яких становить понад 30 млн. Однак офіційно зареєстровані безробітні складають лише ча-стину загальної армії безробітних країни, оскільки для Індії, як для більшос-ті країн, що розвиваються, характерна значне “приховане” безробіття, а та-кож неповна зайнятість населення. Розмір “прихованого” безробіття, особ-ливо в сільській місцевості, достатньо великий та постійно збільшується.
На всіх етапах економічного розвитку незалежної Індії іноземна фінансова допомога та імпорт капітального обладнання відігравали велику роль в забезпеченні потреб народного господарства фінансовими та матері-альними ресурсами. Індія – один з найбільших серед країн, що розвивають-ся, одержувач іноземної фінансової допомоги; в загальному об’ємі остан-ньої більше 90% припадає на займи, що надаються країнами Заходу та між-народними фінансовими організаціями.
Ще в 80-х роках значно розширились торгово-економічні зв’язки Індії з провідними країнами Заходу, в першу чергу з США, Великобритані-єю, Японією, Німеччиною, Францією. Одним з каналів поширення експорту машинно-технічної продукції є створені індійськими приватними компанія-ми спільні підприємства за кордоном. В цих промислово розвинутих країнах ці підприємства представлені в основному в готельному господарстві, сус-пільному харчуванні, торговій сфері. В країнах, що розвиваються, вони зо-середжені в тих галузях, де індійські компанії мають певний технічний до-свід та досягнення в целюлозно-паперовій, харчовій, текстильній, хімічній та фармацевтичній промисловості. Однак в цілому створення спільних під-приємств за кордоном виявилось малоефективним з точки зору збільшення об’ємів експорту продукції машинобудування.
Категорія: Географія | Додав: Serega_adm
Переглядів: 392 | Завантажень: 202 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2016