Дії солдата в бою - ДПЮ : Захист Вітчизни - Великі роботи - Каталог файлів - Інформаційно-розважальний портал школярів, студентів
Вт, 06-Груд-2016, 19:51
Учимсь учитись
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 270
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гості: 1
Користувачі: 0
 Каталог файлів
Головна » Файли » Великі роботи » ДПЮ : Захист Вітчизни

Дії солдата в бою
[ Викачати з сервера (252.0Kb) ] 31-Трав-2008, 12:23
ОБОВ'ЯЗКИ СОЛДАТА В БОЮ
У загальновійськовому бою важливою є роль сер¬жантів і солдатів. Для досягнення перемоги над ворогом вони повинні досконало знати та утримувати в постійній бойовій готовності свою зброю і бойову техніку, майстер¬но володіти ними та уміло застосовувати в бою.
Крім того, кожний сержант і солдат повинен бути го¬товий замінити товариша, який вибув зі строю, тому знан¬ня суміжної військової спеціальності є обов'язковим.
Кожний сержант і солдат зобов'язаний:
знати бойове завдання взводу, свого відділення (тан¬ка) та своє завдання;
знати організацію, озброєння, техніку та тактику підрозділів противника, особливо бойові можливості йо¬го танків, інших броньованих машин та протитанкових засобів, їхні найуразливіші місця;
знати озброєння і техніку свого підрозділу;
знати розміри, обсяг, послідовність та терміни облад¬нання фортифікаційних споруджень;
уміти швидко обладнувати окопи та укриття, в тому числі із застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування;
у бою постійно вести спостереження, своєчасно вияв¬ляти противника і йегайно доповідати про нього коман¬дирові;
стійко і завзято діяти в обороні, сміливо і рішуче в на¬ступі; знищувати противника, особливо його танки та інші броньовані машини, усіма способами і засобами; вміло пе¬ресуватися на полі бою, вибирати вогневі позиції (місця для стрільби); виявляти хоробрість, ініціативу та сприт¬ність в бою, подавати допомогу товаришеві;
бути фізично міцним та витривалим, володіти прийо¬мами рукопашного бою;
уміти розпізнавати повітряного противника і вести вогонь по його низько літаючих цілях із стрілецької зброї;
захищати командира в бою; у випадку його поранен¬ня або загибелі сміливо брати на себе командування під¬розділом;
знати способи захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї противника; уміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту та захисні вла¬стивості машин; долати загородження, перешкоди та зони зараження, встановлювати та знешкоджувати протитан¬кові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку;
без дозволу командира не залишати своє місце в бою; при пораненні або ураженні радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалю¬вальною зброєю вживати необхідні заходи само- і взає¬модопомоги та продовжувати виконання завдання; якщо буде наказано відправитися на медичний пункт, взяти із со0ою особисту зброю; при неможливості йти на медич¬ний пункт, відповзти зі зброєю в укриття та чекати санітарів;
уміти готувати озброєння та боєприпаси до бойового застосування, швидко споряджати патронами обойми, ма¬газини, стрічки; слідкувати за витрачанням боєприпасів та заправленням бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка пальним, своєчасно доповідати своєму командиру про використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів та заправлення пальним; при пошкодженні бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка швид¬ко вживати заходи щодо їх відновлення.
У сучасному • бою солдат повинен уміти непомітно і швидко пересуватися будь-якою місцевістю під вогнем противника і водночас безперервно спостерігати за ним, вести прицільний вогонь із своєї зброї, вибирати позиції, які б надавали йому перевагу над противником, і швид¬ко їх обладнувати, знищувати усіма способами танки і броньовані машини противника.



ПЕРЕСУВАННЯ НА ПОЛІ БОЮ
У всіх видах боїв основою бойових дій є пересування. Залежно від характеру місцевості, умов, обстановки і во¬гневих дій противника солдат, перебуваючи у пішому строю, може пересуватися: 1) кроком (бігом), 2) перебіган¬ням, 3) переповзанням.


1. Прискорений крок або біг (на повний зріст або пригинаючись) застосовується для подолання ділянок місцевості, недоступної для спостереження і вогню про¬тивника. Темп прискореної ходьби — у середньому 130—140 кроків за 1 хв, довжина кроку — 80—90 см. Щоб подовжити крок, треба швидше і дужче розгинати ту ногу, що позаду, і більше виносити другу ногу стег¬ном уперед (мал. ). Оскільки тривале пересувай-


ня прискореним кроком дуже стомлює, при швидкісно¬му пересуванні доцільно чергувати ходьбу і біг. У такий спосіб солдат рухається і в ході атаки, тримаючи зброю в положенні готовності до негайного відкриття вогню.
Ходьба пригинаючись застосовується для прихованого пересування місцевістю з невисокими укриттями (низькі кущі, висока трава, канава тощо). Потрібно зігнути ноги в колінах, податися корпусом уперед, дивитися перед собою і рухатися нешироким кроком. Усі рухи виконуються вільно, без напруження (мал. ).
Рух угору здійснюється вкороченим кроком з нахилом корпуса вперед. При значній крутизні сходження краще робити зигзаги, тобто рухатися поперемінно то правим, то лівим боком до схилу на трохи зігнутих ногах, упираю¬чись ребрами підошов у виступи гори. На схили можна та¬кож сходити прямо, тримаючись руками за гілки, кущі, густу траву тощо; ноги ставити на всю ступню «ялинкою», з розведеними вбік носками (мал. ).
Вниз по схилу можна сходити вільним кроком, ногу ставити на п'яту, корпус відхиляти назад. Із крутого схи¬лу можна спускатися боком, приставними кроками, три¬маючись за нерівності схилу (мал. ).


Пересування по грузькому і слизькому ґрунту здій¬снюється короткими кроками; ноги потрібно переставляти швидко, щоб вони не встигли глибоко загрузнути або зі¬сковзнути з опори. Ногу слід ставити на всю ступню, на¬магаючись вибирати для опори твердіші ділянки: борозни, виступи, корені (мал. ).

Повільним бігом долають довгі дистанції. Корпус під час бігу нахилено вперед трохи більше, ніж при ходьбі. Темп бігу — 150—160 кроків за 1 хв, довжина кроку — 70—90 см (мал. ).
Біг у середньому темпі здійснюється вільним маршо¬вим кроком. Корпус у цьому випадку тримають трохи нахиленим уперед. Енергійно відштовхуються тією но-

гою, що позаду, і, зігнувши її в коліні, виносять стегном уперед-вгору і ставлять на всю ступню. Гомілка при цьо¬му не виноситься дуже вперед, а ступня ставиться на землю далеко від проекції центра ваги тіла. Темп бігу — 165—180 кроків за 1 хв, довжина кроку — 85—90 см (мал. 148).
Швидкісним бігом перебігають з укриття до бойових і транспортних машин, розбігаються перед подоланням перешкод. Корпус нахиляється вперед значно більше, ніж під час бігу в середньому темпі, а відштовхування^ ногою і рух рукою ще енергійніші. Збільшення довжини кроку забезпечується за рахунок відштовхування ногою, що позаду, і швидкого перенесення ЇЇ стегном уперед. Нога після відштовхування виноситься вперед зігнутою в коліні й м'яко ставиться на передню частину стопи з на¬ступною опорою на всю ступню. Темп бігу — 180—200 кро¬ків за 1 хв, довжина кроку — 120—150 см.
2. Перебігання застосовується для швидкого зближен¬ня з противником на відкритій місцевості. Довжина пере¬бігання залежить від рельєфу та інтенсивності вогню про¬тивника і в середньому має бути 20—40 кроків. Чим від-критіша місцевість і сильніший вогонь, тим коротшим має бути перебігання (мал. 149).
Для перебігання з положення лежачи необхідно спо¬чатку поставити зброю на запобіжник, за попереджуваль¬ною командою визначити шлях руху і можливе укриття, потім за виконавчою командою стрімко перебігти у визна¬чене місце. На місці зупинки лягти на землю, відповзти трохи вбік і, досягнувши вказаного командою місця, при¬готуватися до ведення вогню.
3. Переповзання застосовується для непомітного на¬ближення до противника і прихованого подолання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельє¬фу і перебувають під спостереженням або обстрілом про¬тивника. Залежно від обстановки, рельєфу місцевості та вогню противника солдат може переповзати:
по-пластунському: лягти на землю, правою ру¬кою взяти зброю за ремінь біля верхньої антабки і поклас¬ти її на передпліччя правої руки; підтягти праву (або ліву) ногу і водночас просунути ліву (праву) руку якомо¬га далі, відштовхуючись зігнутою ногою, пересунутися вперед, підтягнути другу ногу, висунути другу руку і про¬довжувати рухатися так само, притискуючи до себе зброю (мал. 150);


напівкарачки: стати на коліна і, спираючись на передпліччя або кисті рук, підняти зігнуту праву (ліву) но¬гу до грудей, водночас ліву (праву) руку просунути вперед; просунути тіло вперед до повного випрямлення правої (лівої) ноги, водночас підтягнувши другу зігнуту ногу, і, просуваючи вперед другу руку, продовжувати рух; зброю тримати: при опорі на передпліччя — так само, як і при переповзанні по-пластунському; при опорі на кисті рук — у правій руці (мал. )...

Реферат з великою кількістю малюнків!
Категорія: ДПЮ : Захист Вітчизни | Додав: Serega_adm
Переглядів: 1264 | Завантажень: 327 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2016