Іван Федорович Драч - Література - Великі роботи - Каталог файлів - Інформаційно-розважальний портал школярів, студентів
Вт, 06-Груд-2016, 19:52
Учимсь учитись
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 270
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гості: 1
Користувачі: 0
 Каталог файлів
Головна » Файли » Великі роботи » Література

Іван Федорович Драч
[ Викачати з сервера (828.0Kb) ] 09-Трав-2008, 12:38
На початку свого творчого шляху в одному з віршів він заявив про свій намір говорити “на рівні вічних партитур”. І з перших же кроків у літературі талановито реалізував цей намір, а далі, про що б не писав, неодмінно висвітлює складні проблеми сучасного йому життя в контексті вітчизняної і світової історії, у взаємозв`язках нинішнього дня з давно минулим і грядущим днем.
Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 р. в с. Теліженці Тетіївського р-ну Київської обл., пережив Велику Світову війну. Після війни біографія І. Драча складалася в прискореному темпі: за десятиліття — до військової служби (1955 — 1958) — він здобув середню освіту, викладав російську мову та літературу в сільській семирічці, був на комсомольській роботі — інструктором райкому комсомолу. Саме краса ніжної природи, рідного слова надихнули його на написання першого рядка, адже перший вірш поета з`явився у 7-му класі і був надрукований в районній газеті ще 8 травня 1951 року. Після армії вчився в Київському університеті на філологічному факультеті (але з якихось причин не закінчив його), пройшов Вищі кіносценарні курси в Москві (1964), працював у сценарному відділі Київської кіностудії ім. О. П. Довженка, редакції журналу «Вітчизна», в Спілці письменників України.
В ці роки й заглиблюється Драч у літературну діяльність. Чимало списів ламалося навколо поеми «Ніж у сонці» (1961), якою молодий поет дебютував в «Літературній газеті» ще до виходу першої збірки — «Соняшник». Нечасто перші книжки молодих літераторів стають таким помітним явищем, як «Соняшник». Ця збірочка, що містила сорок умовних балад, етюдів та інших віршованих або й не зовсім віршованих творів з примхливими образними асоціаціями, малозрозумілими для багатьох тодішніх читачів, і через двадцять років згадувалась як далеко не традиційна, задерикувата, гостросучасна. Драча в усіх його книжках не сплутаєш ні з ким. Але він, разом з тим, ніби кожного разу починається заново, ніби йде за власним закликом.
З 1974 до 1987 року – на творчій роботі. Обирався секретарем, членом правління Спілки письменників України, а в 1986-1992 рр. – першим секретарем правління Київської організації Спілки письменників України. Один із чільних ініціаторів створення Народного Руху України і перший його Голова (1989-1992 рр.)
Двічі обирався народним депутатом України (1990-1994 рр., 1998-2000 рр.) Склав депутатські повноваження, коли прийняв пропозицію Президента України Леоніда Кучми очолити Держкомінформ України. Разом з тим І. Драч – Голова товариства “Україна – світ”, тривалий час був на чолі Української Всесвітньої Координаційної Ради та Конгресу української інтелігенції. Член Центрального Проводу Народного Руху України.
Лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка (1976), Державної премії СРСР (1983). Ордени Трудового Червоного Прапора, "Знак Пошани", Почесні Грамоти Президій ВР Грузинської і Литовської РСР. Орден князя Ярослава Мудрого V (10.1996), IV ступеня (08.2001). Герой України (з врученням ордена Держави, 19.08.2006). Державний службовець 1-го рангу (05.2000).
Автор книжок: "Соняшник" (1962), "Протуберанці серця"(1965), "Поезії" (1967), "Балади буднів"(1967), "До джерел"(1972), "Корінь і крона"(1974), "Київське небо"(1976), "Дума про вчителя" (1977), "Сонячний фенікс" (1978), "Сонце і слово" (1979), "Американський зошит"(1980), "Зеленые врата" (1980), "Шабля і хустина" (1981), "Мелодия калины" (1981), "Драматичні поеми" (1982), "Київський оберіг" (1983), "Григорій Сковорода" (1984, співав.), "Теліженці"(1985), "Твори" (в 2 т., 1986), "Избранное" (1987), "Храм сонця" (1988), "Лист до калини" (1990, 1994), "Вогонь із попелу" (1995); кіноповісті "Криниця для спраглих"(1967), кіносценаріїв: "Пропала грамота" (1971), "Вечори на хуторі біля Диканьки" (1984), "Камінний хрест", книги літературно-критичних статтей і есе "Духовний меч" (1983; 1988 - рос.), перекладу "Історії русів" (1991) та ін..
Видатний поет і політик Іван Драч живе і трудиться, щоб рано чи пізно в Україні восторжествували цінності вічні і сьогочасні, національні й загальнолюдські, і щоб вони розвинулись та продовжились в реальному, а не декоративному житті народу:
Народ – це всі. Це місто і село.
Це люд, який мізкує й форму носить,
Голубить ноти й цифри плодоносить,
Хто няньчить слово й творить чересло.
Талант поета продовжує розвиватися, залишається незмінно змінним, оновлюється і самостверджується. Поет живе в політику, а політик розбурхує поета.
«Моє входження в політику – писав І. Драч, - було зумовлене певною мірою ситуацією, пов'язаною з чорнобильською трагедією, з тим, що мій син також потрапив у біду. Я відчув і свою вину, адже оспівував створення атомної станції. А зго¬дом від того співу отримав удар у саме серце. Але то був удар не тільки в моє серце, а в серце всього народу. Це змусило мене задуматися: коли ми не мо¬жемо розв'язати свої національні проблеми: державності, духовності, мови, культури, то навіщо ж тоді співпрацювати з цією владою і системою - радян¬ською, більшовицькою. Ось тоді й почалася вся ота акція - зі створенням На¬родного Руху України, з виходом на політичну орбіту.
Водночас я не занедбав і свою мистецьку, поетичну ниву й згодом на¬стільки вичерпався, що відчув потребу відійти трохи вбік і поринути в інші турботи. Захопила проблема єднання українців світу: я очолив товариство «Україна і світ», а згодом і Українську Всесвітню Координаційну Раду. При¬йшов до мене Чорновіл і запропонував знову йти в політику - разом із Мовчаном, Юхновським, нашими громадськими організаціями. Я тоді саме очо¬лив Конгрес української інтелігенції. І ми пішли, щоб підтримати Чорновола, щоб зміцнити блок правих сил».
Іван Драч - постать певною мірою символічна. Перший лідер Руху. Народний депутат Верховної Ради 12-го скликання. Поет. Людина, відома серед українців у всьому світі. І не тільки за посадою (голова Української всесвітньої координаційної ради та голова ради товариства "Україна"), а й за широкою громадською діяльністю. Диво поезії І.Драча полягає в тому, що в його експресивному слові, освітленому неповторним баченням світу, кристалізується досвід минулого, незнищенне духовне життя наших попередників зливається з сучасним життям, його больовими точками, а в завжди молодій, свіжій своїми засобами поетиці, кажучи рядком із вірша “Київська легенда”, - кожне слово має сотні літ.
Творчість І. Драча набула широкої популярності і в нашій країні, і в зарубіжжі. Його поезії відомі в перекладах на російську (кілька окремих видань), білоруську, азербайджанську, латиську, молдавську, польську, чеську, німецьку та інші мови, і кількість перекладних видань зростає.
Категорія: Література | Додав: Serega_adm
Переглядів: 500 | Завантажень: 335 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2016