Одна з проблем, які вже віднесли до розряду "вічних", – схильність школярів і студентів всього світу прогулювати заняття. Особливо актуальна вона навесні, коли гарна погода стає додатковою спокусою провести час поза шкільними стінами. Проте кожному наступному поколінню школярів все складніше втекти з уроків – на допомогу вчителям приходять сучасні технічні засоби.

Ще в 2003 році в ірландських школах ввели в дію систему SMS-сповіщення батьків про відсутність дітей на перекличці. Правда, школярі не дуже охоче повідомляли номери мобільних телефонів батьків. Все ж таки система набула поширення, адже в тому, щоб діти відвідували заняття, зацікавлені і самі батьки. Причому не тільки через те, що розуміють значення освіти для майбутнього своїх дітей.

У Великобританії і Ірландії передбачено покарання для недбайливих батьків: якщо їх син або донька систематично прогулює уроки, вони можуть заплатити солідний штраф (від однієї до двох з половиною тисяч фунтів стерлінгів, тобто від двох до п'яти тисяч доларів) або навіть потрапити у в'язницю на строк до трьох місяців.

Повідомлення про прогульників поступають не тільки від вчителів. Щороку в квітні-травні британські поліцейські патрулюють вулиці і перевіряють документи у кожної дитини або підлітка шкільного віку. Щорічно спеціальним підрозділам вдається затримати більше десяти тисяч юних прогульників, багато з яких пропускає заняття з відома і дозволи батьків.

Але бувають і приємні виключення: у 2007 році 18-річна британка Мішель Бурмен поставила рекорд відвідуваності. За 14 років здобування початкової і середньої освіти вона не пропустила жодного з 2660 учбових днів. Мішель керувалася не страхом підвести батьків або потрапити в поліцію, а цікавістю до навчання. Дівчина закінчила школу з відмінними оцінками.

Влада Німеччини визнала однією з небезпечних спокус демонстраційні стенди з новими іграми в торгових центрах. Політики виступили з ініціативою зобов'язати власників магазинів вимикати ці стенди на час шкільних занять, щоб діти йшли грати тільки після уроків. На думку представників влади, саме прогульники згодом поповнюють ряди кримінальних угрупувань і виявляються причетними до різного роду злочинів.

Дійсно, в різних країнах світу були зареєстровані випадки, коли підлітки не відвідували занять місяцями через комп'ютерні ігри, проте найчастіше таке відбувалося унаслідок захоплення MMORPG.

Найдальше в контролі за відвідуваністю зайшов американський уряд. Для боротьби з прогулами об'єднали зусилля Міністерство освіти, Міністерство юстиції і декілька громадських організацій.

Виявилось, що зобов'язати найзлісніших прогульників носити на поясі GPS-навігатора, щоб можна було відстежити місцезнаходження підлітка – значно дешевше, ніж переводити схильного до прогулів учня на домашнє навчання або поміщати у виправний заклад. Один з жителів США виділив на реалізацію цієї програми 26 тисяч доларів.

Газета "The New York Times" приводить історію 18-річного Рікардо Пачеко з Далласа, якого забезпечили таким пристроєм в 2007 році. Юнак згадує, що друзі радили йому просто викинути навігатора, проте саме через стимул, створений постійним стеженням, Ріккардо відновив відвідини занять. Тепер він може стати першим чоловіком в своїй сім'ї, який отримає шкільний атестат: всі інші були виключені, багато хто з його родичів знаходиться у в'язниці. Та і сам хлопець до початку участі в програмі очолював місцеве кримінальне угрупування. До того ж у свої 18 років він встиг двічі стати батьком.

На всій території США у кожного школяра є посвідчення на зразок студентського квитка, незалежно від того, чи відвідує він приватний учбовий заклад або публічну школу. Поліцейські нерідко зупиняють підлітків на вулиці, щоб з'ясувати, чому ті не на заняттях в учбовий час. Особливо уважно стежать за тінейджерами в торгових і розважальних центрах, на спортивних майданчиках і в парках.

До боротьби з прогулами в США підходять серйозно: у мережі можна знайти і інструкції для батьків, які підозрюють, що їх діти пропускають заняття, і допомогу для школярів, що роз'яснює, чому в школу ходити все ж таки треба, і дані про кількість прогульників залежно від віку, статі, раси і штату.

Цікаво, що одиничні прогули через гарну погоди або майбутню контрольну роботу час від часу дозволяють собі практично всі учні. А ось систематичне невідвідування занять – зазвичай доля дітей з неблагополучних сімей. Часто у цих же школярів спостерігаються наркотична залежність, спроби суїциду і напружені відносини з однолітками. Багато дрібних правопорушень також здійснюються саме під час прогулів. Наприклад, статистика за останні десятиріччя показує, що в дні посиленої уваги поліції до підлітків, які вештаються без діла, зменшується число магазинних крадіжок і випадків вандалізму.

До нас хвиля боротьби з прогулами за допомогою найсучасніших технічних засобів поки не докотилася. Перспектива введення електронних пропусків, які дозволять збирати точні відомості про відвідуваність занять і вчасно робити відповідні заходи, для більшості шкіл є віддаленою. А тепла травнева погода привела до того, що наші "знавці" рекомендують одноліткам натерти обличчя шерстю і закапати в очі краплі, щоб прикинутися хворим, написати записку від батьків, розповісти, що приїхали родичі з іншого міста... Коротше кажучи, нічого нового за останню сотню років.