ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА - ДПЮ : Захист Вітчизни - Великі роботи - Каталог файлів - Інформаційно-розважальний портал школярів, студентів
Нд, 11-Груд-2016, 11:59
Учимсь учитись
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 270
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гості: 1
Користувачі: 0
 Каталог файлів
Головна » Файли » Великі роботи » ДПЮ : Захист Вітчизни

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА
[ Викачати з сервера (42.5Kb) ] 31-Трав-2008, 12:10
«Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для ор¬ганізації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, при¬родного та воєнного характеру» (закон «Про цивільну оборону України», ст. 1).
Громадяни України мають право на захист свого жит¬тя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних по¬жеж, стихійного лиха. Уряд України, інші органи вико¬навчої влади, адміністрації підприємств, установ і органі¬зацій, незалежно від форм власності і господарювання, повинні забезпечувати реалізацію цього права. Держава, як гарант цього права, створює систему цивільної оборо¬ни. Мета її — захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф, від стихійного лиха, сильнодіючих от¬руйних речовин, зброї. Заходи цивільної оборони поши¬рюються на всю територію України, на всі верстви насе¬лення. Розподіл цих заходів за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробни¬чим принципом.

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
ТЕХНОГЕННОГО, ЕКОЛОГІЧНОГО,
ПРИРОДНОГО ТА ВОЄННОГО
ХАРАКТЕРУ

Аварії (катастрофи), стихійні лиха, зброя
АВАРІЇ (КАТАСТРОФИ)
Аварія — це порушення нормальної роботи певного механізму, що призводить до значних ушкоджень, зни¬щення матеріальних цінностей, ураження і загибелі людей. Катастрофа — це аварія значних масштабів з тра¬гічними наслідками.
Небезпечними наслідками великих аварій є пожежі та вибухи. Вибухають під великим тиском котли, балони, трубопроводи на промислових підприємствах, вугільний пил і газ у шахтах, пара лакофарбових речовин на мебле¬вих і деревообробних підприємствах. На об'єктах нафтової, хімічної і газової промисловості аварію спричинюють зага¬зованість атмосфери, розливання нафтопродуктів, агресив¬них рідин та сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). Найнебезпечніші аварії можуть виникнути на підприєм¬ствах, які виробляють, використовують або зберігають сильнодіючі отруйні, вибухо- і вогненебезпечні речовини і матеріали. Це підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтохімічної та інших споріднених галузей промисло¬вості; підприємства, що мають холодильні установки, в яких використовується аміак; це також залізничні стан¬ції, на яких є колії відстою рухомого складу зі СДОР; це склади і бази із запасами отрутохімікатів.
Здебільшого аварії виникають через: порушення тех¬нологи виробництва, правил експлуатації обладнання, машин і механізмів; низьку трудову і технологічну дис¬ципліну; недотримання заходів безпеки; незадовільне впровадження прогресивних систем пожежогасіння: відсутність належного нагляду за станом обладнання, а також через стихійні лиха.
Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР)
Нині у світі нараховується до 6 млн хімічних речо¬вин; 90% з них — це органічні сполуки, більшість яких токсичні. У промисловій технології щодо токсичних хі¬мікатів вживається поняття «шкідлива речовина»; при контакті з організмом людини вона може викликати травми, отруєння, захворювання, інші відхилення у ста¬ні здоров'я.
Цивільна оборона до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) відносить не всі шкідли¬ві речовини, а тільки ті, що заражають повітря в небез¬печних концентраціях, здатних викликати масові ура¬ження людей, тварин і рослин.
За фізичними властивостями до групи СДОР нале¬жать:
тверді леткі речовини: солі синильної кислоти, гра¬нозан, етилмеркурфосфат, етилмеркурхлорид, меркуран;
рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях під тиском: у підгрупі А — аміак, окис вуглецю; у під¬групі Б — хлор, сірчистий газ, сірководень, фосген, бромметил;
рідкі леткі речовини, що зберігаються в місткостях без тиску: у підгрупі А — нітро- й аміносполуки арома¬тичного ряду, синильна кислота; у підгрупі Б — нітро-акрилова кислота, нікотин, октаметил, тіофос, метафос, сірковуглець, тетраетилсвинець, дифосген, дихлоретан, хлорпікрин;
димучі кислоти — сірчана, азотна, соляна, плавико¬ва, хлорангідриди сірчаної, сірчистої та піросірчаної кислот.
Розглянемо основні характеристики найпоширені¬ших сильнодіючих отруйних речовин, що знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виробля¬ють або використовують.
Хлор — газ жовто-зеленого кольору з різким ха¬рактерним запахом. Малорозчинний у воді. Важчий за повітря, тому накопичується в низинах. У великих кіль¬костях використовується для відбілювання тканин і па¬перової маси, знезараження питної води та ін. Перево¬зиться в зрідженому стані під тиском у цистернах і ба¬лонах. Потрапивши в атмосферу, димить.
Аміак — безбарвний газ із характерним різким за¬пахом (нашатирний спирт). Легший за повітря. Добре розчиняється у воді. Рідкий аміак використовується як робоча речовина у холодильних машинах. Аміачна вода застосовується як добриво. Перевозиться у зрідженому стані під тиском у цистернах і балонах. Потрапивши в атмосферу, димить.
Сірководень — безбарвний газ із неприємним за¬пахом. Важчий за повітря. Розчиняється у воді. Його па¬ра утворює з повітрям вибухонебезпечні суміші.
Двоокис сірки (сірчистий газ, сірчистий ангідрид) — безбарвний газ із характерним різким запа¬хом. Добре розчиняється у воді. У великих кількостях використовується для виготовлення сірчаної кислоти, за¬стосовується в паперовому і текстильному виробництві, для дезінфекції приміщень.
Акрилонітрил (нітрил акрилової кислоти) — безбарвна, легколетка, низькокипляча рідина з неприєм¬ним запахом. Розчиняється у воді. Пара важча за повіт¬ря. При взаємодії акрилонітрилу з повітрям утворюють¬ся вибухонебезпечні суміші. Під час горіння акрилоні¬трилу виділяються отруйні гази.
Синильна кислота — безбарвна, прозора, дуже лётка рідина. Пара її в звичайному стані безбарвна, має своєрідний п'янкий запах (гіркого мигдалю). Добре змі¬шується з водою.
Фосген — безбарвний газ. При температурі нижче 8°С конденсується (у безбарвну рідину). Запах нагадує запах прілих фруктів чи сіна. Фосген важчий за повітря. Малорозчинний у воді. Отруйна тільки пара фосгену.
Бензол — безбарвна рідина з характерним запа¬хом. Його пара важча за повітря і утворює з ним вибу¬хонебезпечні суміші.

СТИХІЙНІ ЛИХА
Стихійне лихо — це надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнівною силою, завдає значної шко¬ди району, в якому відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, знищує матеріальні ціннос¬ті. Розглянемо основні види стихійних лих.
Пожежі — це стихійне поширення вогню, що вий¬шов з-під контролю людини. Пожежі трапляються у лі¬сах і на торф'яниках, у житлових і виробничих примі¬щеннях, в енергетичних мережах і на транспорті. Поже¬жі завдають величезних матеріальних збитків і нерідко призводять до загибелі людей.
Повені — значні затоплення суходолу, коли вода у річках піднімається вище звичайного рівня внаслідок рясних опадів, швидкого танення снігів, утворення льо¬дових заторів або коли вітер жене воду з боку моря в гирла річок.
Землетруси — явища, що проходять у певних ділянках земної кори. Це одне із жахливих стихійних лих. Воно виникає зненацька. І хоча тривалість основно¬го поштовху не перевищує кількох секунд, його наслід¬ки сягають величезних масштабів. Попередити землетрус, зупинити його чи уникнути неможливо. Люди не вміють точно передбачити його початок.
На земній кулі щороку відбувається понад 100 тис землетрусів; більшість з них призводять до загибелі ти¬сяч людей і до різноманітних руйнувань.
Селеві потоки — це стрімкий рух з гір селю — суміші води, каміння, щебеню, піску і глини; вони затоп¬люють, знищують усе на своєму шляху.
Зсуви відбуваються частіше по берегах річок і во¬доймищ. Основною причиною їх виникнення є надлиш¬кове насичення підземними водами глинистих порід до текучого стану, внаслідок чого вниз по схилах зсовують¬ся величезні маси грунту, а разом з ним — усі споруди.
Снігові замети утворюються взимку під час сні¬гопадів і можуть бути настільки великими, що набува¬ють характеру стихійного лиха.
Ураган - це посилення вітру до 35 м/с і більше (12 балів за шкалою Бофорта).
Шквал - різке короткочасне посилення вітру (від кількох хвилин до кількох десятків хвилин), іноді до 30-70 м/с зі зміною його напрямку, частіше під час грози. Шири¬на шквалу 2-3 км.


Категорія: ДПЮ : Захист Вітчизни | Додав: Serega_adm
Переглядів: 982 | Завантажень: 335 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2016