Життя і творчість В. Сосюри - Література - Великі роботи - Каталог файлів - Інформаційно-розважальний портал школярів, студентів
Чт, 08-Груд-2016, 11:53
Учимсь учитись
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 270
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гості: 1
Користувачі: 0
 Каталог файлів
Головна » Файли » Великі роботи » Література

Життя і творчість В. Сосюри
[ Викачати з сервера (1.07Mb) ] 09-Трав-2008, 12:42
Володимир Миколайович Сосюра на¬родився 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве у степовому донецькому краю. Так сказано в пролозі до «Третьої Роти». Щоправда, в автобіографії В. Сосюри, яка зберігається в Архіві-музеї у Києві і датується 11 квітня 1945 р., вказується інше число — 5 січня. Однак у двох піз¬ніших автобіографіях (1957 і 1958 ро¬ків) знову подається 6 січня, що й вва¬жається справжньою датою народження митця.
Із властивою художникам схильністю до фантазії та екзотики, В. Сосюра пов'я¬зує своє походження з французькою ліні¬єю Соссюрів (навіть де Соссюрів), до ре¬чі, представленою всесвітньовідомим лінг¬вістом Фердінандом де Соссюром. Може, це й справді так, а може — родинна леген¬да, чого не виключає і сам поет, згадуючи про інший імовірний корінь свого роду — козацький, від кубанських Сюсюр.
Батько поета, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непоси¬дющою й різнобічно обдарованою, перемінив багато професій, вчителював по селах, був сільським адвокатом, шахтарем. «По жіночій лінії,— пише Володи¬мир Миколайович, — батько був карачаї¬вець І українець, по чоловічій теж українець. ... Він був стрункий, широкоплечий, з грудьми богатиря, трохи зігненими ка¬валерійськими ногами; ходив він ледь сутулячись і завжди дивився трохи вниз. Він був спокійний, мовчазний, чудесно . малював, особливо аквареллю, пейзажі і любив малювати людські обличчя. Грав . на гітарі і під її задумливий, срібний акомпанемент співав задушевних україн¬ських пісень. Писав вірші, але більше сатиричні» .
Цей добрий і молодий чоловік не мав змоги розвинути таланти. Постійна скрута, недостатки багатодітної сімї тяжко лягли на плечі Миколи Володимировича, хилячи його погляд додолу. Все це — бідність і журба, а ще ясне розу¬міння істинних життєвих цінностей,— відбилися у простих рядках батькових віршів, що збереглися:

Провел я бурно жизнь свою,
а пользы не принес нигде.
Й на краю могилы я стою...
Одна лишь дума о семье.

Теперь начну я завещанье:
Жене оставлю, что могу,
Й детям тоже на прощанье...
Ну, чем теперь я помогу?

Оставлю им, что єсть на свете
Дороже всякого богатства —
Жить с каждым на земле в привете,
Свободу их, любовь й братство.


Життя Миколи Володимировича увірвалося і рано, і страшно: він спився і помер того ж 1915 року, яким датується наведений вище його «Заповіт». За два роки по тому Володимир Сосюра опише цю трагічну подію в оповіданні «Смерть отца», де перші жаскі слова — «Мої отец был алкоголик...» — всім болем синівським будуть перетоплені на звинува¬чення тупої дійсності, що запроваджує чутливу душу в глухий кут безвиході й марноти.
Мати поета — Марія Данилівна Локотош (прізвище це угорське й означає «слюсар») — робітниця з Луганська, займалася домашнім господарством, а точ¬ніше— дітьми, яких у родині було вось¬меро. Господарства ж як такого і не ве¬лося, бо жили переважно в злиднях, пе¬реїжджаючи з місця на місце услід черговій роботі батька.
Невдовзі після народження Володимира родина переїжджає до селища Третя Рота (нині — Верхнє, на Луганщині), де й минають дитячі роки поета. Вони були голодні й безпритульні.
З одинадцяти років В. Сосюра йде працювати. Спершу — до бондарного цеху солодового заводу, потім телефоністом, чорноробочим , не цурається випадкових заробітків. Початкову освіту здобуває під наглядом батька, з ранніх літ багато і з великим захопленням читає, особливо пригодницьку літературу.
Восени 1911 року В. Сосюра вступає до міністерського двокласного училища у Третій Роті. Обдарований блискучою пам’яттю і допитливим розумом, швидко стає одним із кращих учнів, захоплюється співами і літературою.

І. Горох

Слід сказати, що у Володимира була дивовижна пам’ять і здібність до навчання. Над усе він любив літературу, охоче читав вірші Некрасова, Надсона та інших поетів, та не тільки вдома, а й на шкільних вечірках, і завжди з великим успіхом.


Свої перші, ще напівдитячі спроби В. Сосюра відносить до 1914 р. Під впливом великої кількості перечитаних російськомовних книжок віршувати він почав російською мовою, із запалом літературного неофіта розробляючи традиційні на той час мотиви, серед яких не останнє місце посідали релігійні.
1914 року Володимир Сосюра вступає до трикласного нижчого сільськогосподарського училища на станції Яма Північно-Донецькоі залізниці. Але смерть батька змушує йти на заробітки. Його майбутнє залежало від того, чи вдасться здобути спеціальну освіту, тому 1916 року, повертається до сільськогосподарського училища, аби пробути там до 1918 року.
22 жовтня 1917 р. (у газеті «Голос рабочего») було надруковано перший його вірш українською мовою — «Чи вже не пора...».
В окремих ранніх поезіях Сосюри, написаних у 1917 р., чути відгомін символізму, мотиви декадентської поезії.

Ю. Бурляй Його агітаційне спрямовані вірші сприймають як більшовицькі. Траплялося... що газета «Голос рабочего» виходила з білими плямами замість його поезій: меншо¬вицька цензура в останній момент знімала — вже з верстки — революційні твори молодого автора.
Величні історичні події, соціальні зрушення завжди розбуджують притаєні духовні сили народу, його талант. Такою подією була і Велика Жовтнева соціалістична революція. Вона покликала до літературної діяльності цілу плеяду неповторних народних талантів, в тому числі і В. Сосюру. Рядовим солдатом революції пішов В. Сосюра «на бій за владу Рад». У 1920 р. він вступає до лав Комутстичної партії.
Як свіжо, неповторно і гнівно прозвучали його рядки:
Категорія: Література | Додав: Serega_adm
Переглядів: 764 | Завантажень: 621 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2016